Сонети 36 – 38 навіяні апокрифічними оповіданнями про Пілата. Франко, подаючи в упорядкованій ним збірці апокрифів і легенд оповідання про Пілата і богородицю, писав у примітці:
«Пілат був героєм многих пізніших християнських легенд, із котрих одні роблять його остаточно християнином і мучеником за Христову віру, інші велять йому вмерти або з присуду кесаревого за те, що легкодушно дав замучити Ісуса, або скінчити самовбивством, причім додають, що його тіла не хотіли прийняти ні земля, ні вогонь, ні вода» [«Апокрифи і легенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко», т. 2. Львів, 1899, с. 338 («Пам’ятки українсько-руської мови і літератури», т. 2)].
У збірнику на честь Елізи Ожешко, який вийшов у світ 1893 р., («Upominek. Książka zbiorowa na cześć Elizy Orzeszkowej (1886– 1891)», Kraków–Petersburg, 1893, с. 207–208), І. Франко надрукував «Легенду про Пілата», що відрізняється від 36 – 38 сонетів, власне, лише прозовою формою викладу.