Додаткова інформація
Дата створення: 25.09.1884
Історія тексту: Поезія входить до розділу "Поезії, що не ввійшли до збірок", 1884 рік.
Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 170 – 171. Збереглися два автографи – ранній, 1884 р. (ф. 3, № 194, с. 9 – 10), та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 135). Ранній автограф не має заголовка, істотно відрізняється від останньої редакції. Франко змінив розмір окремих рядків і вніс значні стилістичні правки. Наводимо повністю текст першої редакції байки:
В гарячий день літній у полонині
Рядами овечки лежали,
В глибоких думах жвачку жвали.
Пастух дрімав у холодку в ялині.
– Мій боже, – в небо взнісши взір,
Розпочала овеча мати, –
Як ми помрем – отсе я рада б знати –
Що буде з тих нещасних наших шкір?
– А що ж би,– цап старий відрік,–
Наквасить на кожух,
На кучму та на смух,
А то й на рукавиці чоловік.
– Ні, мов що хоч, – вівця рекла,–
А се не чесне діло –
По смерті так знущати грішне тіло,
В котрім також жива душа була!
– І що вни думають собі: вівця,
То вже лиш пашу й жвачку знає,
А ідеальних поривів не має,
Гадками не летить повиш даху хлівця?
Дурний! Чи ж не зробив їх наш примір
Отим, чим так чваняться нині,
Що слухать вівчарів і псів повинні.
Подається за автографом (ф. 3, № 232).
Книга, з якої текст взято: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 384.
