UA EN

Літературна творчість

Літературна творчість

В 25-і роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка

Типологія: Друкована поезія
Автор: Іван Франко
Мова: Українська
Додаткова інформація
Дата створення: 13.03.1886
Дата першодруку: 01.01.1886
Історія тексту: Поезія входить до розділу "Поезії, що не ввійшли до збірок", 1886 рік. Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1886, № 6, с. 85. Збереглися два автографи 1886 р. і авторизований список з останніх років життя письменника Перший неповний автограф (ф. 3, № 1615, с. 711 – 714) має лише сім строф; другий автограф (ф. 3, № 1615, с. 715 – 717) має дванадцять строф; авторизований список (ф. 3, № 232, с. 39 – 44) складається із одинадцяти строф. Тексти обох автографів ідентичні, за винятком сьомої строфи. Текст її в першому автографі такий: Змагаєсь ум – проти тяжку сю пробу, Та з серця оклик рветься: «Мало нас! Куди то рватись нам? І хто піде за нами?..» Я плакав з ними враз – кривавими сльозами. В другому автографі ці рядки читаються так: І ум, що не одну тяжкую пробу Пройшов, як несхибляючий компас, Показує стежки нові, новії труди… Ах, та коли ж вони нас виведуть у люди! Список має розходження порівняно з автографами у написанні ряду слів. Франко провів значну редакційну роботу по наближенню мови твору до загальноукраїнської літературної мови. В ряді місць він виправив они на вони, змагавсь на змагається, рвеся на рветься, б’єсь на б’ється тощо. Крім того, є чимало стилістичних уточнень. Наприклад останній рядок п’ятої строфи автографа читається так: І хто він?.. Хто ви є? У списку цей рядок виправлено так: І хто він?.. А хто ви? Шостий рядок восьмої строфи автографа: В ідейну бездну необачно пресь… у списку виправлено на: Нові дороги віднайти береться. Перший рядок дев’ятої строфи в автографі: Кобзарю-батьку, де ж іще глядіти… у списку замінено на: О, батьку! Де ж в Україні ще глядіти? Останній рядок цієї строфи в автографі: А тут би не дітей, а мужів треба много… у списку перероблено на: А нині б не дітей, мужів тут треба много. Крім того, у списку відсутня передостання, одинадцята строфа: А в тій страшній, многоболющій хвилі Докором здалі голос гомонить, Що ми й зовсім уже з путя схибили, Зовсім зірвали ту живую нить, Що в’яже нас з тобою, батьку милий! Ох, ти сумління невмолиме, цить! Хто не блудив в житті, не зна, де стежка красша, А наш найтяжчий гріх – не злість, а слабість наша. Подається за авторизованим списком (ф. 3, № 232).
Книга, з якої текст взято: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 397 - 400.
Додаткова інформація
Будь ласка,
скористайтеся
десктоп-версією сайта