У монографії висвітлено основні положення фольклористичної концептосфери Івана Франка. Найповніше презентовано два взаємопов’язані магістральні напрями (методологія та генологія) пошуків науковця у царині студій над усною словесністю. Проаналізовано Франкову рецепцію методологічних платформ популярних фольклористичних шкіл (міфологічна, антропологічна, міграційна, порівняльно-історична, культурно-історична, філологічна) та засвідчено успішну апробацію оригінальної дослідницької стратегії у працях ученого. Розглянуто суттєвий внесок Івана Франка у вивчення жанрової системи українського фольклору, зосібна акцентовано на новаторських підходах до інтерпретації найскладніших питань фольклористичної генології.
Для фольклористів, франкознавців, культурологів, викладачів і студентів філологічних факультетів, усіх шанувальників духовних надбань українців.